Еротична цнота та цнотлива еротика
06 вересня 2011
На відкритті виставки Василя Копайгоренка «Десь – між цнотою та еротикою» гості галереї мали можливість не лише відчути енергію любові, яку маестро утверджує у своїх роботах, – міфологічну й «земну», та завжди – глибоку, чисту й природну, а й насолодитися ліричним поетичним словом.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Зараз така пандемія вторинної міфотворчості, лжеміфу – соціального, політичного, алегоричного. І все це так мусується… Але всі або експлуатують, або наслідують, або взагалі забувають про наш первинний, посутній, автентичний міф. А творчість Василя Копайгоренка цікава тим, що він цей архетип тримає на кінчику свого пензля, своєю смарагдовою тональністю, своєю шляхетною матовістю картин, своєю грою ліній і наповнює-надихає його зовсім іншим життям: свіжим, незвичайним, підноситься над буденністю. І разом із тим на цій виставці присутнє моє суб’єктивне бажання виставити саме таку тематику, спричинене мистецтвом контемпорарі (не хочу його образити, воно має право жити), де чомусь інтимні взаємини чоловіка й жінки, ті відносини, які продовжують, творять нове життя, зводяться тільки до геніталій, а не, скажімо, до лінії грудей, витонченої лінії вушка чи стегна. Адже ж можна тішитися й смакувати Господньою досконалістю в людському тілі. І, мені здається, ця виставка нам говорить про те, що можна, як кажуть, фанатіти від Божої фантазії. Коли він – Копайгоренко (сміється)…
Останнім часом перечитувала Ганну Арендт – у філософському творі «Становище людини» вона написала, що в 70-х роках соціальна сфера так вторглася в інтимне життя, що людина стала неавтономною, чого вона завжди прагнула, вона стала глибоко самотньою. І мені здається, що Василь у своїх роботах береже оту автономію. Він якраз нам показує: десь там боги підглядають, що роблять люди на землі… Але разом із тим маестро створює не ідеальний світ, а справжнє, глибоке, безпосереднє, природне кохання.
Василь Химочка, мистець:
Власне, що говорити – Алла вже все сказала (сміється). Виставка чудова! Василь мене надзвичайно вразив своєю гармонією, відчуттями. Вітаю!
Алла Маричевська:
Серед нас є поет Олександр Сопронюк, і я хотіла би його запросити – аби поєднати метафору візуальну з метафорою словесною.
Олександр Сопронюк, поет, есеїст:
Передусім хочу всіх привітати з сьогоднішнім святом – святом чистоти, цноти, еротики, що її нам подарував майстер Василь Копайгоренко.
На світі є любов: або ти любиш, або ні…
Акації зігнуті темні береги
Припнуті на химерну вічну вічність.
Шовковицю без кволої ноги
Клює синицями задуманий Всевишній.
Гладишки вхромлені в сухі шпилі.
Дорога плаче жовтими в’юнами.
Мої покоси болем зацвіли
Побитими роздертими житами.
Вже не вернеться крик твоїх колін
Й гріхами вибілена здобна рана.
Солодкий здиблений святий полин
Навіки згас в твоїх серцевих храмах.
Громами вдерлись тихі вечори.
Твоя сльоза мовчить в степах степами.
Моя печаль горить – не говори...
Вже все… Вже все моє й твоє – не з нами…
Чесної тобі, Василю, радості, такої ж чесної й натхненної праці! А нам… Дай нам, Боже, добрий день, а сьогодні – тихого, затишного вечора.
Оксана Полтавець-Гуйда, завідувач кафедри живопису КДІ ДПМД ім. М.Бойчука:
Хочеться привітати Василя з тим, що він зробив виставку… На такій прекрасній вулиці і в такій прекрасній галереї. А в цій галереї така високодуховна, дуже національна арт-директор, яка все освітила своєю енергією. Тут – поєднання інтер’єру, організації й прекрасної експозиції. Адже середовище має великий вплив, як і організатори.
Тому я хочу привітати, по-перше, з цією чудовою атмосферою – дуже європейською і, в той же час, дуже національною. От якщо ми дійсно хочемо влитися в сім’ю народів світу, то тут якраз є такий осередок, де ми абсолютно на рівні. Просто чудово! Я вражена! І, безумовно, в пані Алли є високий смак і прекрасне розуміння мистецтва – і вона саме тебе, Василю, обрала, аби ти сьогодні облаштував експозицію. Пані Алла і глибоко, і правильно, й точно про твої роботи сказала, про тебе.
Тут залишається тільки додати від друзів, від колег, які працюють в інституті імені Бойчука, що Василь – це наш прекрасний колега, високопрофесійний, чудовий художник і чудова людина. Ми його всі любимо – просто як друга. До того ж ми філатівці – виросли на вулиці Філатова, я знаю Василя з п’яти років, тому це просто рідна в усіх стосунках людина…
У нас ціле коло, цілий гурт – ми знаємо один одного і дуже-дуже радіємо з успіхів один одного. Абсолютно щиро. Тому хочеться привітати Василя з цією виставкою, з тим, що він утвердився у своєму стилі, що в нього дійсно тонкий смак, що він себе не зраджує, він себе як знайшов – так і йде… Як сказав Анатоль Франс, художника робить час, і має пройти мінімум тридцять – чи скільки там – років, а тоді тебе почнуть хвалити (якщо ти сам себе не зрадиш). А Василь себе не зраджує і залишається ще зовсім трошки, щоби всі закричали: «Ура! Це Василь Копайгоренко! Ці роботи безцінні, це прекрасно (сміється).
Він по-своєму новатор і ні на кого не схожий. Він декоративний, та, разом із тим, видно, що має прекрасну школу – закінчив майстерню Пузиркова, де все було серйозно. Василь може й академічно писати. Як завгодно. Але він обрав отаку свою стезю – василькопайгоренківську – і тепер його вже не сплутаєш із жодним художником. А це – найбільше досягнення, бо зваб дуже багато: і так хочеться, й так... Та маестро йде мистецькою нивою дуже красиво й благородно і робить свою справу. І вже сказав своє слово.
Дай, Боже, тобі й далі і грандіозних задумів, і серій, і все, що ти хочеш сам. Від щирої душі й серця, від нашого колективу вітаємо тебе! Спасибі тобі велике!
Василь Копайгоренко, мистець:
Дякую всім, що прийшли! Мені дуже приємно. Споглядайте роботи й насолоджуйтесь…
Алла Маричевська:
Гарного вам, теплого й затишного вечора!
|
| | |
«МЕЛАНХОЛІЯ»  04 листопада 2025
Персональна виставка знаної київської мисткині Ольги Кравченко представляє її графічний доробок 2000-2025 років. Вперше поціновувачі живопису авторки зможуть побачити пастельні твори, що ніколи не представлялися широкому загалу. Також на виставці презентується каталог «Ольга Кравченко. Меланхолія: пастелі» (К.: ArtHuss, 2025. – 64 с.) зі вступною статтею кандидата мистецтвознавства Олега Сидора-Гібелинди. Інформаційним спонсором цього видання є галерея «АВС-арт». |
Мінько Олег Терентійович
(Нар. 3.08.1938, м. Макіївка на Донеччині) – український живописець. Навчався (1959-1965) у Львівському державному ін-ті ужиткового та декоративного мистецтва (з 2004 – Львівська національна академія мистецтв) у Р.Сельського, К.Звіринського, Д.Довбошинського;
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)