Глюк Гаврило Мартинович
(6(19).05.1912, м. Сігет, Румунія – 2.11.1983, Ужгород) – український живописець, графік. Навчався (1928-1931) у Будапештській художньо-промисловій школі; Будапештській академії мистецтв (1931-1933 у Мано Вестроці, Іштвана Сьоні, Іштвана Рети; у Кишинівському художньому училищі (1940-1941). Член СХ Молдавії (1945), України (1954, Закарпатська організація). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1963), Срібна медаль Всесвітньої виставки в Брюсселі (1958, за картину «Лісоруби»). Персональні виставки: 1963 – Ужгород; 1964 – Київ, Харків; 1975, 1982 – Ужгород. Працював у жанрах портрета, пейзажу, тематичної картини.
Глюк малював жанрові картини, портрети та пейзажі. Мистецтвознавець Олена Полянська відзначила постійну тягу художника до зображення трударів: лісорубів, колгоспників, до їх буття на полях, у горах. Це прикметна риса творчості художника-реаліста.
Однією з найкращих робіт Гаврила Глюка мистецтвознавці вважають твір «Лісоруби на вахті миру», створений 1950 року. Сучасники відзначили його як зі смаком задуманий і прекрасно виконаний. Тут немає надуманості, штучності, навпаки, постаті лісорубів залиті сонцем, яскраво освітлені та монументальні.
Твором, що приніс Глюку європейську славу, стала картина «Лісоруби», написана 1954 року. Крок за кроком підходив автор до втілення свого задуму, виконав чимало етюдів. У центрі композиції «Лісорубів» — постаті двох молодих вантажників. Один з них, що в білій сорочці, переступив через колоду, другий схилився: динаміка життя багатомовна й оптимістична. 1958 року за картину «Лісоруби» Глюка відзначено великою срібною медаллю на Всесвітній виставці в Брюсселі.
Глюк любив малювати з натури, як кажуть професіонали, «а ля прима», коли гармонія рухів плавно лягала на папір хвилястими лініями та виразними штрихами. Багато рисунків і шкіців, що збереглися у колекціонерів і сім'ї художника, свідчать про непосидючу натуру митця, його постійний потяг до творення.
Вагоме місце у творчому доробку автора займав портрет. Психологічно виважені портрети сучасників доносять до глядача глибину проникнення в модель засобом своєрідної «духовної сповіді» портретованих. Зображені у національних кроях і сучасному вбранні, в інтер'єрі та поза ним вносять дивовижну нотку ніжності та життєлюбства.
Роботи автора
|
| | |
«ХРОНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ: ретроспектива» 28 квітня 2026
Виставка «Хроніка трансформації: ретроспектива» представляє творчий діалог двох українських митців – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, охоплюючи їхній творчий шлях від періоду навчання в Українській академії мистецтва до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. |
Антип Петро
Народився 4 квітня 1959 р. у м. Горлівці Донецької області. У 1980-1984 рр. навчався в Пензенському художньому училищі ім. К.Савицького на відділенні скульптури. Паралельно вивчав живопис і графіку. 1982-1986 рр. – продовжував навчання в художніх майстернях В.Цоя та О.Бема. Із 1986 р. працював скульптором у Донецькому художньому комбінаті.
|
|
